Жуляни: етапи від зупинки рейсів до відновлення

Жуляни для більшості киян досі означають близький аеропорт у Солом’янському районі: Міжнародний аеропорт «Київ» імені Ігоря Сікорського, код IEV, приблизно 8 км від центру, на проспекті Повітрофлотському, 79. З 24 лютого 2022 року цивільні рейси туди не виконуються, і станом на жовтень 2026-го повітряний простір України лишається закритим. Звична схема «квиток на Жуляни і таксі за 20 хвилин» не працює вже понад чотири роки, а сайти-агрегатори інколи й далі показують порожні сітки розкладу.

За цей час змінився не лише режим польотів. 10 липня 2026 року Кабінет Міністрів схвалив Стратегію розвитку галузі цивільної авіації та використання повітряного простору до 2030 року і створив міжвідомчий координаційний центр. Документ ділить роботу на два етапи, 2026–2028 і 2029–2030 роки, але прямо не відкриває небо. Паралельно місто має контракт на під’їзд від проспекту Валерія Лобановського, строк якого вже розійшовся з бюджетом.

Питання, яке лишається в читача, практичне: що саме відбувається з летовищем зараз, у якій послідовності можуть повернутися рейси і що з цього вже стосується вулиць Солом’янки, а що ще лише на папері.

Чому порядок етапів важливий

Відновлення міського аеропорту не є одним рішенням. Спочатку має з’явитися дозвіл на використання повітряного простору, потім підтвердження придатності смуги, навігації, огорожі й терміналів, далі сертифікація і лише після цього комерційний розклад. Пропустити ланку не можна: літак не сідає на смугу, яку не прийняв уповноважений орган, навіть якщо будівля термінала стоїть і світло в ній горить.

Для Києва ця послідовність жорсткіша, ніж для летовища за містом. Жуляни лежать усередині забудови, на ділянці близько 265 га, з єдиною смугою 08/26 завдовжки 2310 м і завширшки 45 м. Будь-який режим навколо аеродрому одразу зачіпає вулиці, а не лише пасажирів.

До зупинки рейсів летовище вже пройшло свій цикл модернізації. Реконструкцію смуги завершили у першій половині 2009 року, після чого вона приймала Boeing 737 і Airbus A320. У травні 2010-го місто віддало майно в оренду на 49 років компанії «Мастер-Авіа». 17 травня 2012 року відкрили міжнародний термінал A, у 2013-му — термінал внутрішніх рейсів D і бізнес-термінал B. 22 березня 2018 року міськрада присвоїла аеропорту ім’я Ігоря Сікорського, а 23 травня 2019-го термінал A розширили на 9,5 тис. м², до 23,7 тис. м². Пік пасажиропотоку припав на 2018 рік — 2,81 млн осіб; у 2019-му було 2,62 млн, у 2021-му — 1,42 млн.

Консервація після закриття неба

Етап, на якому Жуляни перебувають від 24 лютого 2022 року, правильно називати консервацією, а не простоєм без господаря. Комунальне підприємство лишається зареєстрованим, територію утримують, але комерційних злетів і посадок немає. Європейське агентство з безпеки польотів у бюлетені щодо зони конфлікту, переглянутому влітку 2026 року, і далі рекомендує не виконувати польоти в українському повітряному просторі на всіх висотах; чинна редакція попередження діє до 31 січня 2027 року, якщо її не переглянуть раніше.

Строк без комерційних рейсів

Тривалість цього етапу не має календарного кінця. Вона прив’язана до безпекового рішення, а не до готовності будівлі. На середину жовтня 2026 року офіційної дати відновлення цивільних рейсів немає ні для Жулян, ні для Борисполя. Технічні оцінки, що базове повернення операцій можливе за тижні після дозволу, стосуються лише тих елементів, які не зруйновані. Вони не скасовують попередній етап.

На цьому етапі місту і оператору потрібні охорона периметра, мінімальний персонал для систем, облік пошкоджень і юридична фіксація збитків. Пасажирських дедлайнів немає. Дедлайн є в зовнішнього регулятора: поки діє попередження щодо повітряного простору, перевізник зі страхуванням за європейськими правилами рейс у Київ не поставить.

Оцінка збитків і межі смуги

Наступний етап уже частково наклався на консервацію. У серпні 2026 року ZN.ua, з посиланням на розрахунки готовності аеропортів, наводило для Жулян 258,2 млн грн на аеродромну частину і 99,5 млн грн на термінальну. Редакція окремо зазначала, що цифри пораховані, але не затверджені, а саме летовище віднесене до частково пошкоджених. Це орієнтир вартості повернення до операційної придатності, а не кошторис нової смуги.

Окрема, старша гілка цього етапу — довжина смуги. У листопаді 2020 року тендер на проєкт реконструкції наявної смуги 2310 м з подовженням на 500 м не відбувся: заявку подав лише один учасник за очікуваної вартості проєктування 15 млн грн. Будівництво тоді планували за кошти міста. Подовження не сталося, тож обмеження 2310 м лишається фізичною межею і після війни: далекомагістральні типи сюди не повернуться без окремого проєкту.

Поширена помилка виглядає буденно. Людина бачить на агрегаторі «розклад Жулян», бронює трансфер до термінала A і в день виїзду з’ясовує, що рейсу немає, а квиток був на стикування через іншу країну. Закінчується це втраченим трансфером і нічним потягом. Правильно звіряти не архівну сітку, а чинне повідомлення для авіаперсоналу і статус повітряного простору: порожня таблиця вильотів не є розкладом.

Стратегія без дати відкриття

10 липня 2026 року уряд зафіксував рамку наперед. Стратегія до 2030 року і операційний план на 2026–2028 роки описують модернізацію аеропортів, аеронавігацію, інтеграцію до єдиного авіаційного простору ЄС і поетапне повернення пасажирських та вантажних перевезень тоді, коли безпечне використання неба стане можливим. Наступний операційний план, уже на 2029–2030 роки, мають подати Кабміну до 31 жовтня 2028 року.

Позиція уряду в супровідному рішенні однозначна: зараз не йдеться про відкриття повітряного простору, ідеться про підготовку рішень, а момент повернення рейсів визначатиме безпека. Пізніші коментарі окремих посадовців про теоретичну можливість польотів ще до завершення бойових дій цієї рамки не замінюють. Поки немає нового рішення щодо неба, етап лишається підготовчим.

Що потрібно на цьому етапі від самого летовища: актуальна дефектна відомість, кадри для сертифікації і проєкт підсилення покриття, якщо розрахунок на 258,2 млн грн підтвердять. Строк етапу в стратегії — до кінця 2028 року для першого пакету заходів. Це не обіцянка відкриття в 2028-му.

Під’їзд від проспекту Лобановського

Наземний етап іде окремою доріжкою і вже показав, як контрактний строк розходиться з грошима. 10 грудня 2024 року КП «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд міста Києва» уклало договір із консорціумом «Мостадор Груп» на першу чергу під’їзду до аеропорту «Київ». Сума контракту — 1,47 млрд грн, довжина черги — 2,8 км від проспекту Валерія Лобановського, завершення в договорі стояло на липень 2026 року. Повна траса в міських матеріалах — 4,3 км; другу чергу, близько 1,5 км, замовляли ще восени 2023-го.

• Проєкт першої черги: дві смуги в одному напрямку, велодоріжка, тротуари, надземний перехід, світлофори, очисні.
• Календар договору: фініш до липня 2026 року, основний обсяг коштів нібито на 2025-й.
• Рішення бюджету: 17 грудня 2024 року КМДА повідомила, що на 2025 рік фінансування не закладене, а траса за перспективним планом іде повз аеропорт, а не до його термінала.

Різниця між «до аеропорту» і «повз аеропорт» для Солом’янського району суттєва. Перше знімає частину потоку з Повітрофлотського в день, коли рейси повернуться. Друге є міською дорогою, користь якої не залежить від табло вильотів, але й не скорочує шлях пасажира до дверей термінала. Поки річної каси на 1,47 млрд грн немає, липневий строк 2026-го вже не є графіком робіт.

Накладання етапів і зриви

Етапи тут не стоять у черзі. Консервація триває, оцінка збитків уже зроблена в чорновому вигляді, стратегія затверджена, а дорога законтрактована без каси. Саме накладання створює ілюзію руху: тендер є, стратегія є, отже, відкриття близько. Насправді кожен контур має власний стопор. Небо тримає безпека і зовнішнє попередження до 31 січня 2027 року. Смугу тримає нереалізоване подовження і непідписаний кошторис ремонту. Під’їзд тримає відсутність бюджетного рядка.

Затягнення найімовірніше на стику дозволу і сертифікації. Навіть після зняття обмеження повітряного простору Жулянам потрібні перевірка покриття, маркування, світлосигнальної системи і персонал: за оцінкою ZN.ua, на частині українських аеропортів, включно з Жулянами, не вистачає від половини до двох третин кадрів. Цей розрив не закривається за тиждень, хоч би якою готовою була будівля термінала A.

Щоб не збитися з графіка, варто тримати три різні дати і не підміняти одну одною. Перша — чинність обмеження повітряного простору. Друга — поява в міському бюджеті реального фінансування під’їзду, а не лише договору. Третя — затверджений, а не порахований кошторис аеродрому. Поки першої дати немає, решта є підготовкою.

Що це означає для вашого району

Для Солом’янського району Жуляни зараз є територією без пасажирського потоку, а не джерелом шуму зльотів. Повернення рейсів, коли воно станеться, знову дасть контур шуму над Жулянами, Відрадним і сусідніми кварталами: смуга коротка і лежить у місті, тому набір висоти проходить над вулицями. До цього моменту побутова зміна інша — можливі роботи на трасі від проспекту Лобановського, якщо місто таки дасть касу на вже укладений договір.

Практичний розрахунок на найближчий сезон виглядає так. Сім’я з Солом’янки планує виліт у березні 2027 року. Прямого рейсу з IEV у продажу немає, і орієнтуватися на нього не варто, доки обмеження повітряного простору не переглянуте: поточне європейське попередження тягнеться до 31 січня 2027 року і може бути продовжене. Робочий маршрут лишається наземним до аеропорту в сусідній країні. Нічний потяг до Перемишля чи Хелма плюс 4–6 годин на стикування з’їдає добу, яку до 2022 року закривали 25–40 хвилин дороги на Жуляни.

Якщо дивитися на під’їзд, арифметика теж стримана. Перша черга — 2,8 км і 1,47 млрд грн за договором грудня 2024 року, тобто близько 525 млн грн за кілометр у цінах контракту. Без рядка в бюджеті ці кілометри не з’являються до липня 2026-го і не з’являться самі собою у 2027-му. Для району це означає просте правило: стежити за кошторисом міста на дорогу і за рішенням щодо неба, а не за датою в старому тендері.